Трагедія з розстрілом дітей у Радомишлі: суд уже 4,5 року не спроможний ухвалити вирок волонтеру Ільченку та бійцю Нацгвардії Юрку

06 серпня 2026 р., 17:00

391 0

Нацгвардієць і волонтер у Радомишлі Житомирської області влаштували стрільбище, де діти служили як живі мішені: суд уже 4,5 року розглядає справу.

Про це повідомляють розслідувачі.

7 березня 2022 року — лише 12-й день повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Активні бойові дії Сил оборони України проти російських загарбників точилися, зокрема, на території Макарова, Бородянки та Березівки, розташованих за 35–50 км від Радомишля, де сталася трагедія.

Сам Радомишль перебував у тилу. У цих умовах, як і в багатьох інших містах України, було створено громадське об’єднання з охорони порядку під назвою «Радомишльська Варта».

О 14:30 члени ГО отримали сигнал про перебування двох осіб у камуфляжі на території приватного домоволодіння. Начальник штабу ГО Віктор Ільченко, відомий як волонтер і керівник благодійного фонду «Комбат ЮА», скомандував «Всі за мною». На команду відгукнулися ще один член ГО та військовослужбовець Нацгвардії Олександр Юрко. Ймовірно, через хаос перших тижнів повномасштабної війни військовослужбовець сприйняв цивільного як командира.

Троє членів «Радомишльської Варти» сіли в автомобіль RAV4, що належав Ільченку. У машині знаходився зібраний ним арсенал незареєстрованої зброї — від гранат і гранатомета до автоматів і гвинтівок з прицілами.

Нацгвардієць узяв АКС-74У, а волонтер обрав нарізну рушницю з прицілом «Вулкан ТК». Близько 15-ї години вони прибули на місце. Третій член ГО залишився в авто, а Ільченко та Юрко вийшли й побачили за 15 метрів двох осіб у камуфляжних куртках, які тримали в руках предмети.

У перших матеріалах справи від 9 березня 2022 року йшлося просто про «іграшкові автомати», а в детальнішому описі від 6 липня 2022 року зазначено: «іграшкові автомати білого та чорного кольору, які за зовнішніми ознаками не схожі на будь-яку вогнепальну зброю». У матеріалах суду чітко вказано, що обидві «особи» були малолітніми.

Чоловіки з лайкою наказали дітям «залишатися на місці та підняти руки вгору». Діти злякалися й побігли. Власник білого іграшкового автомата кинув його на землю. Дорослі зробили кілька пострілів у повітря (хоча свідки з відстані 70 м стверджували, що «стволи зброї були спрямовані паралельно землі»), а потім почали погоню, стріляючи на ураження. У ранніх матеріалах згадувалося «близько 25 пострілів», але згодом знайшли 15 гільз і зійшлися на «приблизно 16 пострілах».

Попри оптичний приціл на зброї Ільченка, жоден його постріл не влучив у «цілі». Натомість АКС-74У в руках Юрка виявився точнішим: 8–9 куль, частина з яких уразила колишнього власника білого автомата, завдавши тяжких ушкоджень, що призвели до смерті дитини. Ще одна куля влучила в другого малолітнього, завдавши тяжкого поранення (12-річний Даниїл Бельченко загинув, а 10-річний Олексій Нечипоренко отримав поранення).

Версії подій після огляду поранених і загиблого з часом змінювалися. За свідченнями та доказами, нацгвардієць Юрко наклав турнікет пораненому, а волонтер Ільченко викликав поліцію. Ранні версії містили формулювання про те, що «обидві особи припинили вогонь та залишили місце події», а також що «злочин щодо другого потерпілого не було закінчено з незалежних від них причин через надану медичну допомогу».

Досудове розслідування тривало 9 місяців. Обох учасників одразу взяли під варту. Волонтер Ільченко, маючи «міцні соціальні зв’язки», залучив досвідчених адвокатів. 20 березня 2023 року, скориставшись хворобою одного із суддів, вони домоглися зміни запобіжного заходу на домашній арешт з 22:00 до 6:00 — фактично в межах комендантської години. Пізніше зняли арешт і з майна, зокрема з автомобіля з арсеналом зброї.

Нацгвардійцю Юрку пощастило менше. Єдиною зміною стало переведення із СІЗО на гауптвахту 4 жовтня 2022 року; дві спроби відпустити його на поруки не мали успіху.

Справа набула значного суспільного резонансу. Станом на сьогодні з моменту події минуло 4,5 року, проведено майже 80 судових засідань. Попри тривале розслідування, конкретних результатів досі немає. Військовослужбовець, який прийняв зброю від цивільного й убив малолітнього, досі не засуджений і не виконує обов’язків за присягою. Волонтер, який керував «парадом», перебуває під домашнім арештом, умови якого мало відрізняються від обмежень для всіх цивільних з початку повномасштабного вторгнення.