Заклики «не провокувати» Путіна допомогою Україні нагадують тактику західних політиків, які загравали зі Сталіним
Нещодавно Дональд Трамп вкотре підіграв російському диктатору Путіну. У розпал дискусії про те, чи варто дозволяти Україні використовувати західну зброю для ударів по території Росії, екс-президент заявив, що такі кроки штовхають російського фюрера до ескалації і їх треба уникати. Тобто у Трампа вийшло, що Путін начебто не при справах, це його нібито Україна провокує.
Така дивна позиція провідного кандидата у президенти США щодо очевидного ворога демократичного світу здається безпрецедентною, проте насправді в історії щось подібне вже було, пише видання "Точка".
На виборах 1948 проти чинного глави США Гаррі Трумена виступив його колишній однопартієць Генрі Уоллес. У 1941 - 1945 роках той встиг попрацювати віце-президентом у Франкліна Рузвельта, а потім розлучився з демократами і кинув виклик їхньому кандидату як лідер створеної ним Прогресивистської партії.
Головним посилом Уоллеса став страх американців перед новою війною та їхнє бажання уникнути прямого зіткнення з Радянським Союзом. Уоллес намагався зобразити Трумена «яструбом», який таки доведе до гріха. Себе він презентував себе як прагматик, який порозуміється зі Сталіним і зуміє вибудувати зовнішньополітичний курс так, що воювати не доведеться.
Напередодні кампанії Уоллес провів кілька секретних зустрічей із радянським послом Громико. Звіти останнього із цього приводу досі зберігаються у радянських архівах. У російськомовній літературі я посилань на них не бачив, а ось відомий американський дослідник Benn Steil свого часу з ними ознайомився.
Він розповідає, що Уоллес сам ініціював діалог, заявивши під час першої ж зустрічі, що ще до виборів хоче поїхати до Радянського Союзу для того, щоб провести там переговори зі Сталіним, домовившись із ним щодо основних проблем радянсько-американського порядку денного.
За словами Громико, Уоллес не приховував свого інтересу: він «чесно визнав, що поїздка до Москви зміцнить його позиції як кандидата», але для цього йому треба «дійсно домовитися про щось конкретне». Тому американець попросив "провести попереднє обговорення ще до поїздки".
Найцікавіше полягало в тому, що з погляду змісту питань, з яких треба було домовлятися, у самого Воллеса жодних переваг не було. Як писав Громико, їхній потенційний партнер «хоче, щоб ми самі внесли свої пропозиції». При цьому Воллес чітко сформулював, що він не збирається вимагати від Сталіна якихось поступок.
Було видно, що головним своїм завданням суперник Трумена бачить досягнення домовленостей за всяку ціну. Йому треба було продемонструвати свою здатність запобігти холодній війні, показавши, що відповідальність за неї лежить цілком на плечах без необхідності брязкаючого зброєю глави держави.
Совєти сприйняли пропозицію Воллеса з підозрою. Поступливість «імперіаліста» видалася їм дуже дивною. Під час однієї із зустрічей Громико спеціально перепитав Уоллеса: «Як Москва має зрозуміти вашу заяву, що зараз у вас немає списку питань для обговорення? Чи означає це, що у майбутньому такі питання можуть виникнути?» Уоллес підтвердив, що він погоджується обговорювати будь-який список, запропонований Москвою. Він уточнив лише, що «можливо» одним із пунктів могло бути роззброєння.
Зрештою Москва вирішила ризикнути і надала Уоллесу список із шести питань. Першим йшла проблема «миролюбної зовнішньої політики», яка передбачала заборону ядерної зброї та запровадження міжнародного контролю за використанням атомної енергії. Америка повинна була відмовитися від ядерної бомби, що вже з’явилася в її арсеналі.
Другим йшло питання «невтручання у справи інших країн», яке передбачало заборону на розміщення військових баз на їх території. Крім того, заборонялося використовувати економіку для досягнення політичних цілей. Американці мали вивести свої війська з Європи і, по суті, згорнути план Маршалла.Замість нього допомога у відновленні Європи мала надаватися каналами ООН.
Цій темі було присвячено третій пункт, запропонований СРСР. Четвертий стосувався створення єдиної «миролюбної» Німеччини, п’ятий – Далекого Сходу.
Останній передбачав виведення всіх американських військ із його території. Шостий пункт був присвячений Японії. З союзника США вона мала перетворитися на нейтральну державу. Коли Громико зачитав список, Уоллес сказав, що збирався підняти «приблизно ті самі питання».
Після цього Сталін дав добро на громадську взаємодію, проте вирішив, що візит Уоллеса до СРСР «може зашкодити», тому краще обмежитися обміном заявами. На думку генералісімуса почати мав американський кандидат, після чого радянська сторона мала офіційно підтримати його пропозицію.
Незабаром після цього Уоллес «написав» відкритий лист Сталіну, запропонувавши ті кроки, які раніше були узгоджені з Громико. Радянський лідер відповів. За його словами, «заява кандидата в президенти США, пана Уоллеса, є «найважливішим документом, який світ бачив з моменту закінчення Другої світової війни».
За словами тирана заява «сприятиме консолідації мирного процесу та міжнародного співробітництва». Сталін протиставив запропоновану Уоллесом «конкретну програму мирного врегулювання розбіжностей між СРСР і США» «неадекватним заявам нинішньої американської адміністрації». Пропозиції Уоллеса було названо «хорошою та плідною основою» для майбутніх домовленостей.
Після цього прогресивіст почав розповідати, що «російський уряд справді готовий обговорювати всі питання сутнісно і щиро зацікавлений у тому, щоб дві держави жили у світі». Звичайно, він нічого не говорив про те, що питання, які були готові обговорювати Совєти, були самими ними і відібрані.
У Держдепі запідозрили Уоллеса у таємній співпраці з СРСР, після чого ФБР провело з цього приводу розслідування, яке підтвердило підозри. Проте ніяких кроків Трумен робити не став. До того моменту, коли Уоллес запустив свою кампанію, американська громадська думка була налаштована проти умиротворення Сталіна - той щойно організував у Чехословаччині переворот і скинув там законний демократичний уряд.
Опитування, проведене прямо напередодні початку вигаданї Уоллесом вистави, показало, що лише 10 відсотків американців вважали за необхідне шукати з Радянським Союзом компроміс ціною поступок, тоді як за посилення американської позиції висловився 61 відсоток опитаних. Рейтинг Уоллеса почав знижуватися і врешті-решт він прийшов до фінішу лише четвертим.
Історія ніколи не повторюється буквально, з точністю до коми, але логіка багатьох сьогоднішніх подій буває ідентична логіці тих, що пішли в минуле. Страх великої війни та бажання сховатися від неї під ковдрою бувають властиві багатьом людям і немає нічого дивного, що знаходяться політики, які намагаються повернути зазначені емоції собі на користь.
Коментарі:
comments powered by Disqus
